Анатомія і захворювання серцево-судинної системи

Бохонко Олег Ігорович

Для того щоб говорити про захворювання серцево-судинної системи необхідно представляти її будову. Кровоносна система ділиться на артеріальну і венозну. По артеріальній системі кров тече від серця, по венозної – притікає до серця. Розрізняють велике і мале коло кровообігу.

Велике коло включає в себе аорту (висхідна і низхідна, дуга аорти, грудний та черевної відділи), по якій тече кров від лівих відділів серця. Від аорти кров потрапляє в сонні артерії, що кровопостачають головний мозок, підключичні артерії, верхні кінцівки, ниркові артерії, артерії шлунку, кишківника, печінки, селезінки, підшлункової залози, органів малого тазу, клубові і стегнові артерії, нижні кінцівки. Від внутрішніх органів кров відтікає по венах, які впадають в верхню порожнисту вену (збирає кров від верхньої половини тулуба) і нижню порожнисту вену (збирає кров від нижньої половини тулуба). Порожнисті вени впадають у праве серце.

Мале коло кровообігу включає в себе легеневу артерію (по якій, проте, тече венозна кров). По легеневої артерії кров надходить у легені, де збагачується киснем і стає артеріальною. По легеневих венах (чотирьох) артеріальна кров надходить у ліве серце.

Перекачує кров серце – порожнистий м’язовий орган, що складається з чотирьох відділів. Це праве передсердя і правий шлуночок, складові правого серця та ліве передсердя і лівий шлуночок, складові лівого серця. Багата киснем кров, яка надходить з легенів по легеневих венах потрапляє в ліве передсердя, з нього – в лівий шлуночок і далі в аорту. Венозна кров по верхній і нижній порожнистих венах потрапляє в праве передсердя, звідти в правий шлуночок і далі по легеневій артерії в легені, де збагачується киснем і знову надходить у ліве передсердя.

Розрізняють перикард, міокард і ендокард. Серце розташоване в серцевій сумці – перикарді. Серцевий м’яз – міокард складається з декількох шарів м’язових волокон, в шлуночках їх більше ніж в передсердях. Ці волокна, скорочуючись, проштовхують кров з передсердь в шлуночки і з шлуночків в судини. Внутрішні порожнини серця і клапани вистилає ендокард.

Advertisements

Рекомендації для пацієнта з імплантованим кардіостимулятором

Найважливішим об’єктом спостереження є пульс. Людина зі стимулятором повинна його рахувати й оцінювати ритмічність, спів ставляючи частоту в спокої і при рухах різного темпу. Одночасно з пульсом потрібно спостерігати за задишкою в процесі рухів, оскільки вона відображає відповідність продуктивності серця вимогам роботи.
Перевантаження серця протягом днів і тижнів проявиться в хронічному порушенні кровообігу, набряках, збільшенні печінки, затримки води зі зростанням ваги. Те ж стосується і стенокардії (загрудинного болю) ‐ потрібно спостерігати, коли з’являються напади.

Якщо є болі голови або раніше була гіпертензія ‐ потрібно періодично вимірювати артеріальний тиск. Всі ці відомості необхідно повідомляти лікарю, щоб він відрегулював частоту імпульсів стимулятора, визначив рівень навантажень і додатково призначив ліки, якщо потрібно.

Медикаменти обов’язкові при підвищенні артеріального тиску вище цифр 130 на 90, при нападах стенокардії і в разі серцевої недостатності, що викликається навітьпісля мінімального фізичного навантаження.
Якщо є виражена стенокардія (ІХС), то необхідно виконати коронарографію, щоб визначити місце і ступінь звуження коронарних артерій, та потреби в реваскуляризації. ШВРС не є протипоказанням до проведення операції коронарного шунтування.
Лікар, який імплантував РС, перевіряє раз на 3‐6‐12 місяців пацієнта та прилад. Маючи апаратуру, він в змозі перевірити роботу ШВРС і зіставляти її з станом серця, даними ехокардіографії та способом життя. При необхідності він коригує частоти і тривалість імпульсів, що генеруються ШВРС.

Найважливішою умовою доброго стану пацієнта з ШВРС, є адекватна реабілітація та повернення до попередньої фізичної активності. Якщо серце не сильно постраждало від захворювань, що викликали блокаду, то сучасні ШВРС забезпечують адекватний рівень фізичних навантажень.
Для виконання фізичних навантажень необхідні дві умови:

По‐перше:
Необхідно дослідити ‐ чи немає значних змін в міокарді, коронарних судинах і клапанах серця.Якщо пацієнт і лікуючий лікар вважали Ваше серце дуже хворим, а воно може бути просто нетренованим, бо людину кілька місяців оберігали від рухів у зв’язку з порушеннями ритму.
Для визначення справжнього стану серця після імплантації ШВРС, потрібно як мінімум, зробити рентгенівський знімок ‐ якщо розміри серця близькі до норми, то можна вважати серце достатньо здоровим для обережною тренування. Однак, коли є апарат УЗД, краще зробити ехокардіографію (ЕхоКГ) ‐ вона покаже розміри камер серця, стан клапанів і, найголовніше, ‐ скоротливість міокарда. (Її визначають за так званою “фракції викиду», яка в нормі повинна бути не менше 55 відсотків).

По‐друге:
Важливо вибрати правильну методику тренувань і забезпечити контроль в процесі її проведення.

Є кілька правил тренування серця з імплантованим ШВРС.
1. По частоті дихання або задишки визначити реакцію серця на навантаження. За задишкою можна судити про резерви серця і про ступінь поліпшення в порівнянні зі станом до імплантації приладу. Слід також поспостерігати за відчуттями при невеликому підйомі в гору.
2. Після цього вибирається початковий режим тренувальної ходьби, по відстані, швидкості і темпу рухів так, щоб дихати було не важко і прискорення пульсу, приблизно, на 10 не досягало верхньої цифри програми. Ходьба є головним засобом тренування ‐ через нарощення відстані, швидкості і підйомів в гору.
3. Приступати до роботи після імплантації ШВРС можна вже через пару тижнів, якщо операція дала хороший ефект. Вона покращує настрій і відволікає від хвороб. Допустима важкість праці визначається станом серця і результатами тренування. Можливий діапазон навантажень досить широкий ‐ аж до “роботи середньої тяжкості”. Те ж стосується максимуму фізкультури ‐ можна бігати, займатися гантелями, проте з обережністю і контролем. Так чи інакше ‐ людина з сучасним стимулятором цілком може довести свій стан до повного здоров’я, якщо не було значного
ураження міокарда, клапанів та коронарних артерій.
4. Неодмінною умовою благополуччя пацієнта є спостереження лікаря, який імплантував прилад. Він не тільки контролює сам апарат, а й стан серця і всього організму.

Однак, крім доктора, необхідна воля самого пацієнта!

Бохонко Олег Ігорович

Create a website or blog at WordPress.com

Up ↑

Create your website at WordPress.com
Для початку